Задовго до свого відходу з цього світу Мітелер Ребе (рабі Довбер із Любавичів) говорив, що він побоюється 5588 року, оскільки на Небесах винесено кілька несприятливих судових ухвал на цей рік. Якось він сказав: "Моєму батькові було 54 роки, коли його заарештували вдруге в Петербурзі, і йому з Небес запропонували вибір - або страждання, або відхід із цього світу. Він вибрав страждання, залишивши мені, мабуть, другий варіант..." Так і сталося - Мітелер Ребе пішов із цього світу в 54 роки.
Рош-Ашана і Йом-Кіпур 5588 (1827) року Мітелер Ребе провів у Гадячі, біля могили свого батька. Тоді він сказав хасидам: "Домігся я від тата, щоб він звільнив мене він рабинської посади..." Хасиди тоді вирішили, що Мітелер Ребе хоче виїхати у Святу Землю, і запитали - на кого він їх залишить? Мітелер Ребе відповів: "Адже з вами залишається мій зять (Цемах Цедек) - він буде "вірним пастухом" для вас".Після свят, на зворотному шляху з Гадяча до Любавичів, Мітелер Ребе сильно захворів і змушений був зупинитися в містечку Ніжин. Лікарі сказали, що його хвороба вже невиліковна - але все одно заборонили виголошувати промови про вчення хасидизму перед хасидами, стверджуючи, що це наблизить смерть. Мітелер Ребе сказав їм на це: "Це своєю забороною ви вкоротили мені життя…"
Хвороба посилювалася день у день - коли до тіла Ребе торкалися, то він непритомнів - і так до місяця кислів, коли в його святому тілі майже не видно було подиху життя. Але вдень 8 кисльова Мітелер Ребе раптом знайшов у собі сили і просив принести йому папір, щоб написати хасидське тлумачення про свято Ханука, але потім відклав перо і сказав: "Весь світ у смутку - а я буду радіти?!" І наказав хасидам випити "лехаїм" і танцювати.
Вночі на середу 9 кислєва він багато разів непритомнів, і лікарі насилу виводили його з цього стану. З останньої ж непритомності вони ніяк не могли його вивести - і запросили похоронне братство". Серед хасидів здійнявся плач і крик - знайшлися хасиди, які підійшли до ліжка й сказали: "Навіщо Ребе лякає нас - невже ви не чуєте крик у домі?!".Раптом Мітелер Ребе розплющив очі і сказав: "Просто я почув голос, що говорить: "Що потрібно такій душі в цьому світі?" І одразу ж наказав переодягнути його у все біле, наказавши хасидам радіти і танцювати в цей час - бо "веселощі услаждают судові постанови". Побачивши, що обличчя Ребе запалало і він готується виголосити слова вчення, хасиди здійняли такий веселий галас, що сторонньому могло здатися, що тут святкують весілля - та й Ребе в усьому білому мав вигляд нареченого. Усі були впевнені, що небезпека повністю минула, Ребе одужав, і все піде як раніше - така величезна зміна відбулася в його стані.
Під ранок Мітелер Ребе з великим натхненням почав говорити хасидський маамар (міркування) на вірш "За Б-гом прагнете", і кілька разів переривався, запитуючи, чи зійшло сонце. За кілька хвилин до сходу Мітелер Ребе виголосив слова Теїлім (36:10): "Бо в Тебе джерело життя..." - і його свята душа тут же покинула цей світ. Того ж дня його поховали на Ніжинському єврейському цвинтарі, і веселощі першої річниці його звільнення з ув'язнення, 10 кисльова, перетворилися на смуток і плач серед хасидів.
